Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Головна

Реєстрація

Вхід
Вітаю Вас Гість | RSS


Токарівський ДНЗ


Четвер, 23.11.2017, 04:50
Головна » 2016 » Квітень » 26 » Чорнобилю, в серці рана твоя не згасає…
09:21
Чорнобилю, в серці рана твоя не згасає…

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров, на твоїм обличчі…

Чорнобилю! Твій гіркий полин і досі крає душу неотлінну… і досі, наче кадри фотоплівки зринають з глибин пам’яті спогади… Вибух… тридцяти кілометрова зона відчуження… скоріше у серцях, а в долях ‒ шлях у вічність, щоб майбутнє лишилось нам, прийдешнім поколінням.

 Відповідальність і відданість проти радіації – невидимої біди, яка чорним янголом ширяла-кружляла в небесах у ніч з 26 на 27 квітня (та чи припинила своє існування сьогодні?). Чи приручили той атом?.. А чорнобиль-трава росте, проростає її  коріння, пагонами вростає в землю і снується-в҆ється її терпкий аромат, нагадуючи кожному про біду минулого століття.

Коли ж згадуємо про невеличке місто Чорнобиль, одразу ж асоціація з атомною катастрофою, з тією раною, котру не вилікуєш: на серці вона не згасає. Для мене Чорнобиль – це  люди, що там мешкали,  пожежники, які самовіддано та безвідмовно кинулись у саме пекло вируючої стихії. Це діти, для яких обірвалося дитинство, скінчилася юність. Дзвони Чорнобиля б’ють на сполох! І, як писав Ернест Хемінгуей, не питайте, по кому подзвін. По кожному з тих, хто рятував життя інших, не задумуючись про своє власне.

Погодьтеся, нам є над чим замислитись: ця трагедія дала декілька невимовно болючих уроків для прийдешніх поколінь. Урок безвідповідальності: ми не були готові до такої аварії технічно, та й інформація подавалась у присмерках напівправди (у Швеції дізнались про вибух на АЕС перші, ніж у СРСР). Урок патріотизму: нам потрібно пам’ятати про подвиг пожежників та працівників АЕС, бути чесними й справедливими людьми, гідними свого народу.

Нехай ця сторінка історії, якою б вона не була, зостанеться не просто чорною билиною, тим гіркотним спогадом, а справжнім уроком мужності й безстрашності перед смертю, який відлунюватиме дзвоном у душі кожного мешканця України, усієї Європи…

Так і хочеться гукнути: «Люди! Схаменіться! Пам’ятайте й бережіть те найдорожче, що є в кожного з нас ‒ життя і здоров’я»…А поки що Прип’ять омиває свої береги, тече-пливе у вічність.., а може, то виплакані сльози матерів, дружин сестер снуються блакитною стрічкою поміж лісів і ланів неозорого нашого Полісся?.. Не мати б у собі того духовного Чорнобиля, який паплюжить та ятрить душу атомами зради, зневіри! Головне – не втратити той атом духовності, що запалює душу і серце красою, любов’ю, надією…  

Та полин чорнобиль росте-проростає у пам'ять віків…

 

Діана Матвійчук

Переглядів: 63 | Додав: Кира | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Календар
«  Квітень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Архів записів

Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2017 Створити безкоштовний сайт на uCoz